Я жила в Мар’їнці. Мені там було страшно ще з 2014 року. Тоді вже стріляли по місту. Потім все заспокоїлось. Я думала, що буду жити спокійно. Після початку повномасштабного вторгнення знову почались обстріли. Я була шокована. Стріляли по будинках, лікарнях. Цей жах я не забуду ніколи. 

Я постійно сиділа у підвалі. Звідти і вибігла під час обстрілу, аби виїхати. На своїй машині з чоловіком виїхала до Павлограда. На жаль, я не встигла забрати домашніх тварин. 

Зараз вчусь долати стрес, аби тримати себе в руках. Майбутнє я бачу хорошим.