До війни я працювала, діти ходили до школи. Все було, як у всіх. Потім почались обстріли, і все змінилося. Закрились магазини, товар не завозили. 

Щоб прогодувати дітей, я зараз працюю на трьох роботах, чоловік також працює. Виїжджати поки не плануємо, залишаємося вдома.

Мої батьки також нікуди не їдуть. Страшно, коли летять ракети, але люди навколо об’єдналися й допомагають один одному, і це трохи заспокоює.

Зараз я намагаюся не приймати все близько до серця, намагаюся триматися заради дітей. Кожен день чекаю миру.