У перший день війни почався справжній ажіотаж. Усі купували продукти, ліки. Потім майже все зачинили, і було важко знайти навіть найнеобхідніше. Дуже швидко почали прилітати снаряди, гинули люди. Одного разу ракета впала зовсім поруч із моїм будинком. Тоді я зрозумів, що треба виїжджати.

Я зібрав дитину й поїхав у Павлоград. Тут вдалося знайти роботу. Але думками я все одно часто повертаюся додому.

Зараз я просто чекаю миру. Хочу, щоб усе це нарешті закінчилося і ми могли жити спокійно.