"Страшно було, але, кажуть, людина звикає до всього"

Тихо, мирно та спокійно було до війни. Коли почалася війна, стало небезпечно, прилітали снаряди до городів, і людям у будинки попадало. Але виїхати кудись можливості ми не маємо. Ми дали можливість виїхати дітям, але вони повернулися, бо у фінансовому плані дуже важко жити в іншому місці, придбати житло. Тож живемо тут.

Коли було дуже страшно під час обстрілу, ми сиділи по підвалах. Страшно було, але, кажуть, людина звикає до всього. У знайомих дах побило осколками, вікна вилетіли. У деяких у будинках взагалі дах знесло. Люди поїхали і не можуть повернутись, бо нема куди повертатися, житло вже все розтягнуте.

Я хотіла б забути про війну. Іноді й забуваєш, коли тихо. Я хочу, щоб був світ, щоб викреслити цю війну з нашого життя.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/