У перший день війни я була в Києві. Через два дні виїхала з міста. Мій чоловік пішов на фронт, йому зараз дуже тяжко. Я повернулась додому.  Живу неподалік лінії фронту. Саме моє село потерпає від обстрілів. Страшно буває вночі, коли не знаєш, куди прилетить. Я сумую за чоловіком. Кожного дня чекаю миру. Саме тому нікуди не виїжджаю, бо не можу його залишити. Хочу, аби ми знову жили, як раніше. Сподіваюсь, що Україна переможе.