Два роки я живу під обстрілами. Після початку війни села на Сумщині опинились на лінії фронту. Я ніколи не думала, що Росія почне проти нас війну. До останнього сподівалась, що все закінчиться. Війна і досі триває. Мені приємно, що мене весь час підтримують друзі. Мене шокувало, що вибухи довелось чути моїй онуці. Під час обстрілів вона залазить під стіл. Дуже хвилююсь за її життя. У мене постійно підвищений тиск, доводиться пити заспокійливі. Я чекаю миру. Головне для мене, щоб закінчилась війна.