Історії, які ви нам довірили
Своїх дітей я далі двору не відпускаю – так спокійніше. Страшно відпускати, час такий. Наша Максимільянівка знаходиться в прифронтовій зоні.
Найстрашніше вночі, коли починаються обстріли. Тому спати лягати намагаємося раніше.
Але допомагає це мало, діти від обстрілів однаково прокидаються. Наталка кричить, аж заходиться, заспокоїти її важко.
Минулого року ми виїжджали із селища, але через місяць повернулися. Бракує нам фінансів. Треба й житло орендувати, і на щось жити. У сім’ї в нас семеро дітей, а рік тому з’явилася ще одна дитина, 12-річний Женя, друг мого старшого сина. Його мама почала пити й вигнала його з дому. А він приїхав до Максимільянівки з Мар’їнки півтора року тому.
Мати Жені п’є й не хоче з ним спілкуватися. Мені його так шкода стало – і я його прихистила. Так би вчинила будь-яка мати.
Ми живемо на соціальну допомогу. Прогодувати вісьмох допомагають гуманітарні набори Штабу Ріната Ахметова.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
