Горох Маргарита, 10 клас, КЗ "Чугуївський опорний ліцей №6 імені І.М.Кожедуба"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Качурець Тетяна Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перші дні війни змінили все. Я сиділа в своїй кімнаті, втішаючись думками про звичне життя, коли раптом новини обірвали цю ілюзію. Відчуття тривоги і безвиході переповнили мене, але згодом я зрозуміла, що муситиму знайти в собі сили. Спочатку було важко прийняти реальність. Кожен ранок починався з перегляду новин, а вечори - з роздумів про те, як далі жити.

Страх і невизначеність переслідували мене. Я відчувала потребу діяти, але не знала, з чого почати.

Поступово я почала знаходити своє місце в цьому хаосі. Друзі стали підтримкою, ми разом організовували зустрічі, обговорювали новини, ділилися думками. Я навчилася слухати і підтримувати. Цей досвід допоміг мені зрозуміти, наскільки важливо мати поруч людей, готових поділитися тягарем.

Кожен день — це нова історія. Іноді здається, що я знову опиняюся на тому ж місці, де була місяць тому, але потім розумію, як багато змінилося.

Я навчилася цінувати прості речі: зустріч з друзями, сміх, тихі вечори вдома. Це стало своєрідною формою опору. Війна не лише забирає, але й навчає. Я відкрила в собі нові горизонти, почала читати, ділитися думками і переживаннями. Кожен з цих днів, незважаючи на біль і втрати, сформував мене як особистість.

Я дізналася, що можу бути сильною, що в мені є енергія, яка не згасне навіть у найтемніші часи. Я не просто спостерігач — я учасниця великої боротьби за життя, за майбутнє.

Мої 1000 днів війни стали часом самовідкриття, трансформації і зростання. Я розумію, що попереду ще багато викликів, але тепер я готова зустрічати їх із новою силою і впевненістю. Я живу, мрію і дію — і це найважливіше в умовах, коли світ навколо змінюється щодня.