Єрмолін Роман, 10 клас, Опорний заклад загальної середньої освіти "Успіх" Краматорської міської ради Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бикова Людмила Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ранковий сон, такий приємний та яскравий, можливість ще трошки поніжитись у теплому  ліжку перед початком нового дня, аромат звареної мамою кави, обговорення батьками планів на день... Здавалося б, усе це знайоме, буденне і таке звичне для кожного... Але не того дня.

Так, безумовно, я дивився фільми про війну, про неї мені розповідали дідусь та бабуся, на уроках історії та літератури ми також про неї говорили, але ж, живучи у ХХІ столітті у самому серці Європи, я й уявити  не міг, що ВІЙНА знову стане страшним СЬОГОДНІ.

Чи можна підготуватися до війни? Ні!

Хтось скаже: “Нас же попереджали! Нам же говорили!...”  Та як усвідомити, що цивілізований світ, у якому ти жив, мріяв, будував плани, враз зруйнували, випустивши по мирних українських містах ракети, вартістю мільйони доларів….і тисячі людських життів…

…Я і війна - яке дивне поєднання, але ми вже майже 1000 днів разом у моєму рідному Краматорську, у моїй найкращій країні.

Вибухи, руйнування, зранені міста та села, які не “вилікуєш”, бо це не лише про пошкоджені споруди, будинки, автівки,  це - про людей, їхні життя та долі, про розпач, страх, безсилля, але водночас - про боротьбу, сміливість, гідність та право бути собою на своїй землі. Страх холодною рукою не раз  торкався мене, шалене серцебиття змінювалося уповільненим, а іноді здавалося, що його зовсім немає.

А у  голові постійно роїлися риторичні запитання : «Що буде далі? », «Що чекає   на мене і мою сім’ю?», «Що з моїми друзями?», «Що  буде з нашою країною?»

Й увесь цей час поруч була моя родина, мама, яка  для мене є прикладом сильної та відважної людини, патріота, справжньої українки з вольовим характером та силою духу, бо вона - військова, і я пишаюся нею. Моє захоплення та вдячність захисникам і захисницям, а також усім, хто щоденно рятує, лікує, ремонтує, допомагає, волонтерить  важко висловити словами: вони - ГЕРОЇ, ПАТРІОТИ, ТИТАНИ, на яких сьогодні тримається вся Україна!

… Уже 1000 днів я живу в країні, що бореться за своє існування; 1000 днів я живу в країні, де виборюється право на життя кожної людини,  і кожен день ми робимо все можливе і неможливе, щоб наблизити  таку довгоочікувану перемогу.

Життя триває,  як би складно і важко нам не було, як би не втомлювалися від безсонних ночей та жахливих новин у чатах. Потрібно зібратися духом, бути стійкими і рішучими, продовжувати ще наполегливіше навчатися та працювати, вірити в  мирне майбутнє, адже ми – НАЦІЯ НЕСКОРЕНИХ, ми – НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОГО РОДУ, ми – УКРАЇНЦІ – сини та доньки нашої незламної неньки  України!