У мене життя в той день зупинилося, коли прокинулася рано-вранці і почались обстріли по багатьох містах. Я не могла повірити, що таке в нас трапилося. Постійні обстріли, дуже страшно за дитину. Страшно, коли двигтять двері, люстри, коли над домом щось летить і незрозуміло, що летить і куди летить. 

Мене все шокувало з початку війни. З березня місяця село під обстрілами, частина села зруйнована. Я не витримала терпіти все це і прийшлося їхати.

Ми буквально за декілька днів до загальної евакуації встигли виїхати своїми силами з села. Блокпостів дуже багато і було дуже страшно їхати. Там стояли військові з автоматами. Не вірилось, що це все насправді.

Поки що ми - вимушені переселенці. Наразі додому не можемо повернутися. Село до цих пір під обстрілами, і щоб туди повернутися, потрібно відремонтувати дім для життя з дитиною. 

Стараємося отримувати гуманітарну допомогу. Поки критичного дефіциту немає. Ми отримали від Фонду Ріната Ахметова допомогу, яка нам дуже допомогла.

Наразі не з усіма рідними можемо спілкуватися - немає такої можливості. Війна багато чого змінила, багато чого дала зрозуміти. Як закінчиться війна, думаю, все буде краще, ніж було. Головне, щоб закінчилася війна скоріше, а там все налагодиться.