Ткаченко Анна, учениця 9 класу Одеського ліцею №23

Вчитель, що надихнув на написання есе: Куницька Надія Іванівна

«Чому бути українкою - це моя суперсила»

Я - українка. Народилася й все життя живу в Україні. 3 дитинства я

з захопленням слухала українські народні казки та солодко засинала під мелодійні колискові пісні, що лунали з маминих вуст. Українцями були мої дідусі та бабусі. Це вони мені прищепили любов до українських пісень:

«Я дитина українська Всеукраїнського народу Українці - то є назва Славного народу»

Бути українкою - це велика честь для мене. Україна - це моя Батьківщина, моя рідна земля, на якій я виросла і продовжую жити. Україна - це, безумовно, любов. Україна - це майбутнє.

«Може десь є земля краща и вища, а над нею небо-золоте, та мені, найкраща та, де вишня мамина цвіте»- писав Богдан Радши. Ці слова дуже близькі моєму серцю.

Століттями чужинці дивувалися незламності та мужності духу українського народу. Варто пригадати блискучі перемоги козацтва під керівництвом Богдана Хмельницького та отамана Сірка, славні подвиги наших воїнів, що визволяли Україну від німецьких окупантів. Та й у наші дні українці дали достойну відсіч до зубів озброєній московській орді. Український народ не припиняє дивувати світову спільноту своєю злагодженістю та звитягою. Міцний звʼязок поколінь свідчить про нашу силу, непереможність, незламність і велике щасливе майбутнє України.

То у чому ж полягає таємниця непереможності та незламності духу українського народу протягом цілих віків аж до сьогодення? Духовність, віра, дух свободи та гостре відчуття потреби боротьби за справедливість - ось вони фундаментальні камені нездоланності духу українського народу. Відвага, стійкість, свобода, незламність духу, мужність- з такими чеснотами асоціюють українців у світі сьогодні.

Війна як ніколи згуртувала українську націю, мобілізувавши весь потенціал на відсіч ворогу. Вона торкнулася кожної української родини, стала частиною нашого життя, а перемога у ній - стала спільною метою всього українського народу. Вже більше року Україна живе в умовах найжорстокішої війни, яка була розвʼязана росією.

Для нашої країни вона стала народною війною за незламність і суверенітет, за цивілізований вибір і приналежність до європейської цивілізації. Кожного дня ми платимо занадто велику ціну за свою свободу та незламність - життя наших захисників та захисниць, життя дітей, зруйновані міста і села. Кожен з нас робить все можливе і неможливе, щоб наблизити нашу Перемогу. Єдиним поривом стала підтримка армії - кожним та звідусіль. Хтось донатить кошти на потреби ЗСУ, хтось працює волонтером. Підступні вороги намагаються зламати український народ, обстрілюючи нашу країну, залишаючи без світла та води, але ми маємо сподівання, віру та впевненість. Кожної хвилини ми доводимо, що зможемо здолати будь-які труднощі, підтримуючи один одного. Разом переможемо найскладніше випробування та покажемо всьому світу, що ми нація з сильним духом, що зламати нас не вдасться:

«Українці! Рідні браття! Ще прийде весела днина. Хай живе в серцях багаття І квітує Українців!»

В Україні зараз дуже нелегка ситуація. Чим я можу наблизити перемогу? Тим, що намагаються добре навчатися, тому що війна впливає на нашу економіку, і щоб її підняти нам конче потрібні розумні спеціалісти в різних галузях. Після закінчення школи я мрію вступити до медичного університету, щоб рятувати життя людей. Розумію, що шлях до обраної професії не легкий, але я докладатиму погано зусиль і стану хорошим лікарем. Адже здоров‘я і життя людини-це найбільша цінність!

До того ж мені дуже подобається малювати, тому намагаюсь долучитися до конкурсів малюнків для підтримки Збройних сил України. Я вважаю, що такі заходи важливі в наш нелегкий час, бо ми маємо можливість за допомогою творчості хоч якось підбадьорити військових та висловити їм свою подяку за те, що вони захищають наше життя навіть ціною свого!

Я підготувала малюнки до Дня Незалежності України і до Дня Захисників і захисниць України. Намагалася передати у своїх роботах повагу до всіх, хто нас захищає від ворога. Моє серце переповнюють почуття любові, поваги та патріотизму.

Ще ми з мамою збираємо кошти на ЗСУ, бо вони їм дуже потрібні. Навіть невеликими коштами ми їм все одно допомагаємо. Стійкість та незламність українців на шляху до Перемоги сьогодні захоплюють весь світ. Наш шлях до Перемоги - непростий! Проте ми цією дорогою крокуємо разом, і ми переможемо, адже кожен робить своє заради омріяної та великої Перемоги:

«Ми воїни. Не ледарі! Не лежні І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність Отож нам так важко через те.» Л.Костенко