Після перших обстрілів життя у селищі кардинально змінилося. Стрілянина постійно посилювалися, снаряди потрапляли у двори і руйнували будинки, вилітали вікна. Надія Кирилівна втратила чоловіка та сина.
Вона бачила страшні епізоди війни, про які хочеться забути, але пам'ятатиме поранену дитину, і то страшно.
Жінка турбується про свою сестру, яка хворіє. Але відвідати її не може, бо проїзд через лінію розмежування закрито.
.png "Бабуся Алла була патріоткою України")
%20(1).png "«У нас всі шахти затоплені, й навряд чи там можна буде жити»")
