Ми знаходилися вдома в місті Каховка, Херсонська область, яке залишалось окупованим від першого дня війни і досі. Одного разу о пів на шосту ранку, 24.02.2022 року, в сусідньому місті Нова Каховка було підірвано військову частину. Ця подія нагадала нам про жорстоку реальність війни.

На обідній годині того ж дня, російські війська вже вивісили свою ганчірку на Каховській ГЕС, і танки рушили в наше місто. Жителі Херсонщини втратили багатьох своїх співвітчизників 24.02.2022 та знову 06.06.2023, коли Каховська ГЕС вибухнула.

Магазини, аптеки та банкомати швидко припинили свою роботу. Щоб здобути необхідні продукти, ми щодня стояли в чергах по 5-6 годин. Ситуація погіршилася, коли багато закладів взагалі припинили свою роботу.

Мій чоловік помер 24 грудня 2022 року. Його відсутність стала великим ударом для нашої сім'ї. Ми намагалися покинути окуповану територію, але він залишився, щоб допомогти іншим людям. Коли він вирішив до нас приєднатися, російські війська заблокували всі пункти пропуску. Внаслідок стресу він захворів, і до його вже існуючої виразки шлунку приєдналася онкологія кишківника. Але про це ми дізналися дуже пізно. Лікарні в Каховці були закриті і пограбовані. Йому довелося їхати в лікарню в окупованому Криму - це був єдиний доступний варіант. Проте, було вже занадто пізно. Під час операції він помер після наркозу. Ця подія була надзвичайно трагічною. Я не могла поїхати до нього через складну ситуацію із кордонами, а цей процес був дуже складним і небезпечним. Все, що я могла зробити, це спостерігати за цією подією здалеку. На жаль, наші побажання взяти участь в похоронах були недосяжними, і ми пройшли через важкий період.

Каховка залишається окупованою, і нам доведеться чекати, коли знову зможемо побачити наш рідний дім. Однак були і моменти надії, коли ми виїхали з окупованої території і побачили наших воїнів на нашій землі.

Наразі я не працюю, але шукаю роботу, аби забезпечити свою родину.

Однією з найцінніших речей, які вдалося вивезти з окупації, був альбом із старими фотографіями моїх дідуся і бабусі, які, на жаль, не дожили до цих подій. Цей альбом лежав в їхній старій хаті в окупованому селі Мала Каховка. Моєму чоловікові вдалося доставити його мені, і ця пам'ятка залишилася для мене назавжди…