Мені 50 років. Проживаємо з сім’єю в селі. Настраждалися сильно, коли до нас зайшли росіяни. Було дуже страшно та важко. Ми голодували.

Вранці прокинулися від того, що щось стріляло. У всіх був переляк. Не знали, куди бігти, що робити.

Зв’язку не стало. За два дні зникли всі продукти, магазини порожні стояли. Колаборанти привозили нам гуманітарну допомогу з Херсона і продавали.

Шокувало, що ця гидота влізла в нашу країну і таке накоїла. Війна вплинула на здоров’я. Спимо погано і здригаємося від кожного шереху. Роботи немає, виживати важко. Добре, хоч допомогу дають.

Мрію, щоб якнайшвидше закінчилася війна. Бо якщо вона триватиме, то майбутнього в нас немає.