Дерменжи Ірина, 9 клас, Обласний заклад "Ліцей 'Болградська гімназія імені Г.С. Раклєвського' Одеської обласної ради"

Учитель, що надихнув на написання есе – Литвиненко Надія Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише вибухи та руйнування. Війна — це постійний емоційний тиск, що пронизує кожен день і кожну думку. Хоча я живу у відносно спокійній місцевості, де немає постійних обстрілів, це не означає, що я не відчуваю на собі вплив війни. Війна накладає свій відбиток на кожного, незалежно від того, чи ти знаходишся під прямою загрозою, чи ні.

З перших днів війни мене охопило безліч негативних емоцій. Було страшно за себе, за свою родину, за близьких, які живуть в інших областях України.

Невизначеність і страх за майбутнє стали постійними супутниками. Проте, з часом, як би дивно це не звучало, до цього стану звикаєш. Ми всі навчилися жити з постійною тривогою, навчилися контролювати свої емоції та не хвилюватися кожну секунду.

Однією з найважливіших змін, які я помітила в собі за ці 1000 днів, — це усвідомлення справжньої цінності миру.

Це приходить ні через слова чи новини, а через реальні історії людей, які бачили війну на власні очі. Зокрема, розповіді моїх друзів, які були змушені покинути свої домівки. Їхній біль і досвід нагадують мені, наскільки важливо цінувати кожну хвилину життя й мир, який ми маємо тут і зараз. Мій шлях — це шлях до розуміння цієї простої, але надзвичайно важливої істини.

З цієї війни я виходжу морально сильнішою. Відчуваю, що за ці 1000 днів стала не лише дорослішою, але й більш стійкою.

Складні обставини допомогли мені переоцінити свої пріоритети, зрозуміти, що насправді важливо в житті. Толерантність і терпимість — це риси, які я почала цінувати найбільше. Вони стають фундаментом для того, щоб об'єднати наше суспільство після війни, зробити його сильнішим і стійкішим до будь-яких викликів.

Раніше, можливо, я занадто багато уваги приділяла дрібницям, які здавались великими проблемами. Тепер я знаю, що справжня цінність — це мир, спокій, здоров'я і можливість прокидатися під мирним небом.

Щодо майбутнього, то я вірю, що після закінчення війни на нас чекає важливий період відновлення. Але це буде не лише відбудова зруйнованих будинків і міст, а й відновлення наших душ, нашого внутрішнього миру.

Я впевнена, що кожен з нас пройшов свій унікальний шлях за ці 1000 днів війни.

І хоча цей шлях був складним і важким, він відкрив у нас нові якості, зробив нас сильнішими. Ми стали ближчими один до одного, навчилися підтримувати й допомагати, навіть коли самі потребуємо допомоги. І саме це, на мою думку, робить нас непереможними.