Орина Бражник

Комишанська ЗОШ №26 Херсонської міської ради, 9 клас

Вчитель, який надихнув на написання есе: Потапова Анжела Юріївна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

У вирі подій історичного минулого України спостерігаємо за тривалою боротьбою українського народу за своє існування, за власну єдину та незалежну державу. Упродовж століть Україна була невід’ємною частиною європейської цивілізації, відігравала важливу роль у її становленні та процвітанні. У мене цей факт викликає почуття патріотизму та поваги. Моя Україна вражає сміливістю, людяністю, самоорганізацією, прагненням до волі, розвитку, пошуку інновацій. Це наші пращури подарували нам безцінні скарби, які єднають покоління, є прикладами для наслідування.

Хто не закоханий у милозвучну українську мову? Вона є мовою освіти, науки, суспільного життя, символізує нашу Вітчизну, уособлює інструмент, який єднає націю в єдине ціле. Також дозволяє поринути у світ лаконічної гармонії, осягнути життя нащадків. Звичайне слово прокладає стежину до національної свідомості, відображає велич та свою могутність. Живе в піснях, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Живим прикладом є твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, які аргументують його значення.

Нас оточують дари неймовірної природи, яка дарує гармонію, спокій, рівновагу, забезпечує ресурсами існування. Вкриті золотом хлібні лани, блакитне небо з пухнастими хмаринками, синє мереживо водних стихій та жовтий пісок - все це незрівнянний краєвид. Око милують жовті квіти соняшника й горицвіту, голубі пелюстки цикорію, барвінку й волошки. У поєднанні всього живого формується наша культура, традиції.

Сьогодні Україна переживає складний період свого розвитку, переосмислюючи свою роль в історії. Продовжує боротьбу, героїчно чинить спротив вторгненню російським загарбникам. Війна сприяла підвищенню довіри громадян до державних інституцій. Суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, гуманності, толерантності. Ми не падаємо духом, об’єднуємось, спільно діємо. Ніхто не має сумнівів у тому, що наш народ у змозі відстояти рідну землю, бути господарями у своєму власному домі. Усі випробування, які зустрічаються на шляху розвитку нашої країни, загартовують дух та волю нації, українську самосвідомість.

На мою долю випали нелегкі випробування. Декілька місяців мені довелося пережити окупацію, переховуватися в підвалі від обстрілів. Зібравши речі першої необхідності, моїй родині пощастило евакуюватися. Зараз я перебуваю на території своєї країни, інша мені не потрібна. Терпіння, віра в перемогу, плекають надії на повернення додому та на відбудову рідного селища, зустріч із близькими людьми. Мрію повернутися до стін рідної школи, до живого спілкування з однолітками, вчителями. Хоча я дівчинка, у моїх жилах тече кров козаків - характерників, особливо, славетного кошового отамана Івана Сірка. Це надає мені сил, надихає на вчинки в ім’я України.

Бути українцем – це дуже велика відповідальність. Коли я чую гасло «Слава Україні!», у моїй голові з’являються думки про велику та незалежну країну, пронизану духом козацької звитяги, національними цінностями, героїзмом захисників і захисниць, незламністю українців. Ніщо не зможе нам завадити насолоджуватися життям, радіти кожному новому дню, виборюючи свої кордони, свою територіальну цілісність і свободу, даючи можливість цивільному населенню жити, працювати, навчатись, виховувати дітей.

Справжній українець повинен мати віру в свою країну та бути гордим за те, ким він є, поважати минуле та знайти гідне місце у житті, бо Україна – це ми.

Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ - нацією, країна – державою.

Ліна Костенко говорила: «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина». Дійсно, відчуття любові й поваги до рідної домівки закарбувалося у кожної людини ще з дитинства, завдяки маминим пісням, батьковому напуттю, дідусевим казкам, бабусиним вишиванкам. Саме вони виховують інтерес до навколишнього світу та патріотичні почуття. Родину можна порівняти з могутнім дубом, в якого міцне коріння. Відірви його – загине дерево. Щаслива сім'я – багата та сильна країна!

Почуття любові до України, тісний зв'язок із нею змушують нас, а також мене особисто дбати про неї. Мені потрібна ця країна з жагою змінюватися і рухатися вперед, у майбутнє! Це - мій дім, моя Батьківщина! Це - моя рідна земля, де я виросла та проживаю. Мене наповнює гордість за неї, бо дух її народу непереборний! Тому моя суперсила та моїх співвітчизників саме в тому, що ми українці! І я цим пишаюся!