Горбов Святослав, 9 клас, Степівська гімназія Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Хорхордіна Ірина Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна торкнулася кожного. В один момент змінилося і моє життя. Ранок четверта. Крізь сон чую, як голосно розмовляють батьки, хоча до цього часу вони вирішували проблеми тихо, щоб не турбувати мене та сестру. В кімнату входить мама і я чую її стривожений голос: «Діти, почалася війна!» В голові починає крутитися питання:»Що буде далі?»    

Спокійні та безтурботні дні залишилися далеко в минулому. Я пам’ятаю, як затамувавши подих, вслухаюся в голоси рідних людей, чекаю їхнього рішення.

З кожним днем ситуація в країні ставала все напруженішою. Люди в паніці почали залишати свої домівки і переїжджати в безпечніші місця. Мої батьки теж вирішили, що нам краще буде виїхати з міста до села.

Перші тижні на новому місці були дуже важкими – все було незнайоме і чуже. Але  з часом ми почали звикати. З’явилися нові друзі, завели собаку, про яку я давно мріяв. Разом з мамою я ходив до сільського Будинку культури плести сітки для наших захисників. В новій школі я брав участь у волонтерстві: малювали малюнки, створювали обереги, які потім передавали нашим захисникам разом зі смаколиками,  які готували наші батьки.

Я навіть почав відчувати, що мені подобається на новому місці, що я тут щасливий, але це відчуття щастя було недовгим.

Одного дня, коли повернувся додому, я знову побачив своїх батьків дуже засмученими, від них я почув,що наша родина змушена повернутися назад в місто, тому що село на даний момент не має транспортного сполучення з ближнім містом, а це означало, що батьки могли втратити роботу і засоби існування для нашої родини.

Відтоді моє життя знову змінилося. Я знову не можу спокійно спати, спокійно відвідувати уроки, знаючи, що в моєму рідному місті вмирають люди, руйнуються  будинки.

Але я не опускаю руки, продовжую допомагати нашим воїнам, а ще я зрозумів – потрібно цінувати все, що ти маєш зараз: домівку, рідних, друзів. Я хочу жити  в Україні під мирним небом, де найбільш спокійно моєму серцю.