Я живу один. У Краматорську мешкаю від першого класу і до сьогодні. 

24 лютого почали стріляти. Я 2014 рік пережив - гірше було. Я подумав: "Постріляють - і поїдуть". Не дуже злякався. 

Я всі дев'ять місяців повномасштабної війни ходжу пішки на дев'ятий поверх. Ліфт не працює. А я вже старий, більше п'яти кілограмів не донесу. 

У перші дні вимкнули газ і воду, але я нікуди не виїхав. Тепер вода є безперебійно. Світло вимикають часто і надовго. А в цілому все добре. Вчора отримав гуманітарну допомогу, мені її вистачить на два місяці. Велика вдячність за неї. 

У мої роки вже нічого лякатися. Коли поряд бахне, це шокує. 

Я живу у своїй квартирі. Коли тривога, у бомбосховище не спускають. Думаю, що всі снаряди пролетять повз мене. А там - як Бог дасть, так і буде. 

Я думаю, що війна закінчиться років через два, не менше. Мрію закінчити життя на цьому світі щасливо і спокійно.