Яковина Валерія, 6 клас
Коболчинська гімназія - філія ОЗ «Сокирянський ліцей №1»
Вчитель, що надихнув на написання есе: Маланчук Антоніна Анатоліївна

Війна. Моя історія

Війна, війна!
І знов криваві ріки!
І грім гармат, і шаблі дзвін.
Могили, сироти, каліки.
І сум покинутих руїн.
Олександр Олесь

Війна…Скільки болю, страждань, страху в цьому слові. Скільки пролитих сліз матерів, які втратили своїх синів, чоловіків, рідних за волю та свободу своєї Батьківщини. Це жахіття торкнулося кожного українця. Здається, немає жодної родини, яка б не відчула цього болю.

Раніше розповіді про війну я могла чути від свого дідуся, який переповідав мені їх від свого батька, мого прадідуся. Ще тоді в моїй дитячій уяві поставали картини тієї страшної біди. Ніколи не могла собі уявити, що ми, молоде покоління, зможемо відчути це жахіття на собі.

З початку повномасштабного вторгнення росії на нашу територію, я усвідомила, що нашу Україна чекають важкі часи. З болем згадую той роковий, березневий ранок, який був найстрашнішим у моєму житті. Досі чую батьків голос: «Прокидайся, не лякайся. Все буде добре. Напевно, це те про що ми говорили. Початок війни». Мій мозок тоді відмовлявся сприймати цю інформацію. Думала, це просто страшний сон, який швидко закінчиться. На жаль, це не так.

Кожного разу, коли ми з усією родиною слідкуємо за подіями, які відбуваються на Сході, переживаємо все разом з людьми, які знаходяться під обстрілами. Часто постає питання: за що нашому народові такі випробування? На жаль, відповіді на це питання не змогло знайти не одне покоління.

З перших днів війни багато моїх односельців вступили до ЗСУ та стали на захист України. Найбільшим горем для людей є те, коли отримують звістку про загиблих Героїв. Мені важко дивитись на згорьовані обличчя матерів, боляче зустрічати їхніх синів «На щиті» до рідного села живим коридором. Серце тоді стискається та обливається кров’ю. Але водночас горджуся ними, адже вони Герої. Герої, які не зламались, які стояли до кінця, які віддали своє життя за наш спокій.

Щоб підтримати бойовий дух наших бійців, ми допомагаємо та підтримуємо їх. Влаштовуємо ярмарки, в’яжемо маскувальні сітки, виготовляємо окопні свічки, пишемо їм листи. На зібрані кошти закупили теплі речі для наших воїнів. Нехай це невелика частинка нашого вкладу, зате з теплом в душі та вірою в перемогу.

Сподіваюсь, що весь цей жах скоро закінчиться. Вірю, що Україна-сильна та могутня держава, яка має сміливих мужів, які стоять за нашу незалежність. Хочу жити в мирній країні, під мирним небом, в квітучій країні без війни, без вибухів, плачу, горя та страждань. Я мрію про мир! Вірю, що наша Україна підніметься з колін та почне крокувати у мирне майбутнє! Слава Україні!!! Героям слава!!!