Мартиненко Назар, учень 8 класу ОЗЗСО «Затурцівський ліцей ім. В.К.Липинського» Затурцівської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе - Гаврилюк Наталія Степанівна
Війна. Моя історія
Людське ЖИТТЯ!? Що це таке? Скарб чи сміття? Чого воно варте в сьогоденні? Зараз я часто задумуюся над цим питанням. У наш дім прийшла війна!
Два роки тому, 24 лютого 2022 року, у мене було все, що я любив. Це мальовниче, неповторне місто на півдні України – Маріуполь.
Там були мої друзі, рідні і все, до чого звик. А зараз я, звичай хлопець-восьмикласник, вчуся жити по-новому тут, на Волині…
Життя – це найцінніший скарб, який людина отримує від народження і має цінувати та берегти.
Раніше це були просто слова, але віднедавна я зрозумів, які вони важливі. Моя історія боротьби за життя триває вже досить довго. Спочатку я мав вижити фізично, тікаючи з «вогняного» міста. Потім – морально, коли оселився у чужому селі серед незнайомих людей. А тепер я маю щодня відстоювати свою честь та гідність!
Коли мені було п'ять років, почалася війна, яка триває і нині. Це сумно, адже у мене поцупили дитинство. Хоча можна знайти і плюси. Війна показала хто є хто: хто першим простягне руку допомоги, а хто вирве з рук хлібину…
Та моя боротьба триває і я вірю в Перемогу України. Через чотири роки я теж стану воїном та буду боротися не лише за своє життя, але й захищатиму життя дорогих людей, всіх українців, щоб вони не знали, що таке сидіти в підвалі… Життя – це не сміття! Це найдорожчий скарб! Цінуйте його. Любіть близьких і дорогих людей! Любіть свою Батьківщину!!! Життя – любов…свобода…МИР.
