Вранці 24 лютого ми почули вибух і прокинулися. Не зрозуміли, що відбувається. Потім уже побачили в новинах, що почалася війна. Звісно, стало страшно.

З самого початку ми не знали, де брати допомогу. Чоловік у нас єдиний у сім’ї працював, і працював він на підприємця. Залишився без роботи. Питання постало, де брати гроші. Спочатку важко було, а потім почали отримувати гуманітарну допомогу. І наразі я отримую на дитину. Останнім часом також важко, бо дають більше по категоріях, а не звичайним людям. Почали урізати допомогу.

Найбільше шокують постійні вибухи. Дитина лякається. Донині шокує все, що відбувається.

Моральний стан жахливий. Усі нервові стали, переживають. А взагалі, ми поки що спілкуємося з усіма рідними, слава Богу. Напевно, ми стаємо сильнішими у зв’язку з цими подіями. 

Сподіваюся, що в майбутньому все буде добре. Те, що зруйнували, відбудуємо. Будемо старатися жити так, як раніше. А найголовніше – щоб наше майбутнє було мирним і наші діти росли та не бачили війни.