Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Світлана Олексіївна Лазаренко

"Спати лягали в куртках та шапках"

переглядів: 70

Рано вранці 24 лютого зателефонували рідні й розповіли про російське вторгнення. Ми увімкнули телебачення і дізналися про всі події. 7 березня місто Ізюм залишився без світла і зв'язку. 9 березня на моє подвір'я прилетіла ракета, нам пошкодили двері, вікна та дах. Ми ховались у підвалі сусідів. Сусідці 85 років, вона одинока. Мій чоловік, я та син перебували у неї цілий місяць, тоді ми були в окупації. Цей місяць був найтяжчим. Холодні дні та ночі. Спати лягали в куртках та шапках. Усі запаси їжі були вичерпані, купити було ніде й лякала відсутність коштів. Трошки залишалося цибулі, картоплі та моркви. Можна було виміняти на крупи.Так і робили. Готували на багатті. Води не було. В окупації жили шість місяців, було важко.

Зараз живемо у своєму будинку та допомагаємо старенькій сусідці, яка нас прихистила. Торік 10 вересня побачила у вікно танк з нашим прапором України, тоді закричала на всю хату: "Наші воїни їдуть". З роботою зараз тяжко. Чоловік ходить розбирає завали.

Про війну нагадує наша груша, її посадив батько, коли я народилася. На жаль, ворожа ракета влучила прямісінько в неї і половини дерева немає. Зараз вона відновлює новий пагонець і продовжує жити.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
2022 2023 Текст Історії мирних жінки переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення харчування дітей малозабезпечені діти перший день війни їжа окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій