Безкровна Єлизавета, 9 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей №57" Харківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Короткоручко Альона Григорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це одна з найскладніших та трагічних реальностей, з якими стикається людство. Похмурим ранком 24 лютого 2022 року, я прокинулась від звістки, що  війна вдруге вломилася в наше життя. ЇЇ обличчя змінилося. Кровожерна, жорстока варварська, бездушна.  Мертвими кроками йшла вона по моїй країні, забираючи  почуття безпеки й спокою та  залишаючи за собою тільки смерть та руйнування. 

Ще не так давно я посміхалась, раділа життю, мала багато друзів, планів на майбутнє. Але в один момент все змінилося… 

Мені 14 років, я чітко пам’ятаю, коли країну накриває паніка, переживання, що завтра їсти, що пити, виникало питання, як вижити? В моїй юні роки я чула, вибухи, сирени, постріли, постійний страх, що буде зараз. Кому невідомий цей стан? Страх, який пізнали люди під час війни, не можна порівняти зі звичайними страхами. Він наринає раптово. І як  важка пітьма наповнює тебе з середини   та  паралізує  волю та  відчуття.  За цей час війни, я навчилась відрізняти різні види зброї, якою намагається ворог знищити мою рідну землю.  

Я вдячна  Богу та нашим героїчним воїнам, які стоять на варті моєї найкращої країни. Сьогодні я ціную життя і безпеку набагато більше. 

Почуття тривожності ще залишалися зі мною, хоча зараз я перебуваю в більш безпечному місці. Моя душа болить та розривається на шматки  від звісток, які приходять з рідних частин України на яку ступила нога ворога.

Я радію тому, що наші воїни, найхоробріші воїни в світі,  показують кожний день свою силу, стійкість та волю. Вони впевнено крокують  до перемоги.

Сумую та наповнююсь жалем через те, що солдати та прості люди не повертаються до своїх родин, а їхні душі відлітають у вічність. Ми не здаємось, ми стоїмо за нашу Країну. Наша нація не зламається, бо ми маємо найсильнішу зброю - любов до нашої рідної землі. Я – українка, частинка нашої нації,  і дуже цим пишаюся.

Я вірю в нашу перемогу. Наша поранена країна обов’язково підніметься з руїн, розправить широко свої крила та полетить вільним птахом в щасливе майбуття.