Хочеться назавжди забути, як у нас над головою літало, як поруч вибухали снаряди, як скла вилітали зі дзвоном. Житло, слава Богу, не постраждало.
Було таке, що півроку без води сиділи. Приїжджала машина, привозила. Люди в чергу шикувалися, набирали, хто в що. А багато її набереш?
Живемо тут, від усього світу відрізані. У мене знайомі в інших містах. Раніше часто спілкувалися, в гості один до одного їздили, а зараз ні до кого поїхати не можу.
Найчастіше нам привозили гуманітарну допомогу від Ріната Ахметова. Я отримувала продуктові набори, спасибі йому.
Мрію, як і всі, про одне, про мир.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
