Я з міста Оріхів Запорізької області. Воно майже повністю зруйноване. Зараз я живу на Закарпатті.

Дуже добре пам’ятаю перший ранок війни. Я прокинулася о пів на сьому ранку. Почула, як дуже низько пролетів літак. Я злякалася, не зрозуміла, що відбувається. Близько восьмої дізналася з новин, що почалася війна. Мені було важко в це повірити. 

Я залишалася вдома до кінця березня. А потім обстріли почастішали, снаряди розривалися буквально за кілька метрів від будинку. Навіть фосфорні бомби прилітали. Тоді я виїхала.

Знайомий вивіз мене до Запоріжжя. Там також небезпечно, тому я взяла квитки на потяг до Львова, а звідти переїхала на Закарпаття. Зараз маю житло й роботу. 

Поки я жила в Оріхові, то світло було. Інколи перебивали лінії електропередач, але їх швидко ремонтували. Подача води повністю залежить від електроенергії. Зараз, наскільки я знаю, в місті немає газу, світло перебивають, але електрики по можливості лагодять.