Я жила пів року в погребі. У мене не витримували нерви, я на ніч постійно спускалась, аби не потрапити під обстріл. Найбільше мене шокувало, коли снаряди розривались поряд. Звуки вибухів дуже страшні. 

Коли не працювали аптеки, ліки мені привозили волонтери. На випадок стресу у мене є препарати. 

Мене приємно вразило, що люди по-доброму ставляться один до одного. Я постійно працюю на городі, аби відволіктись.

Коли закінчиться війна, я не знаю. Вірю в перемогу України.