До війни у мене було чудове життя. Після початку війни у Рубіжному почалась евакуація. Обстріли були сильними, але я вірила, що все швидко закінчиться. З міста все більше виїжджало людей. Прильоти снарядів були по лікарнях, дитячих садках, лікарнях і житлових будинках. 

Шостого березня я виїхала з міста. Іншого варіанту не було. Було страшно залишати все, але жити в Росії я не збиралась. Знаю, що після окупації до моєї квартири відразу зайшли невідомі люди та пограбували майно. 

Зараз я живу у Дніпропетровській області. Тут всі один одного підтримують та чекають на завершення війни. Життя триває.