«Снаряди влучили в сусідні будинки, і тільки наш уцілів»

Ми з лікарями Антоном Лоскутовим й Олесею Сумцовою з Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання (ДОКТМО), відомого як «лікарня Калініна», – знайшли роботу й переїхали в курортне місто Трускавець.

Спочатку з боку пацієнтів до нас була якась настороженість, адже ми «донецькі». Звичайно, якщо ти займаєшся лікуванням людей, то бажано говорити їхньою мовою. Але для мене це ніколи не було проблемою. У мене тато родом із Черкаської області, мама – з Вінниччини. Я все літо в дитинстві проводив у селах і знав українську мову.

Свою сім’ю я вивіз з Донецька на початку літа 2014 року. Я дивився на все об’єктивно й уявляв, що там буде, тому нічого доброго не чекав. Знав, що буде тільки гірше. І, звичайно, думав про подальшу роботу... Взагалі, ми хотіли жити на контрольованій Україною території, це було основне, що нами рухало.

У лікарні атмосфера була робоча, ми оперували. Звичайно, напружувало те, що у відділенні та в передопераційній стоять люди з автоматами. Поранених було багато.

Незважаючи на те, що я перевіз до Трускавця всю сім’ю, включно з батьками, які жили в Горлівці, зв’язок із Донецьком ми не втрачаємо. Мені постійно телефонують співробітники, запитують, просять професійної поради, я їх консультую. Ви знаєте, я насправді людина релігійна. І якщо мені зараз це Бог дав, то я це повинен пройти.