Коли почалася війна, страх охопив мене. Хотів спокійно пожити на пенсії, але не вийшло. Вибухи не припинялися, і місто немов завмерло. Усе закрилося, вулиці спорожніли. Снаряди падали в житлові будинки, гинули люди. Росіяни підходили все ближче. Танки гатили по місту і вдень, і вночі. 

Мені було страшно, але я розумів, що залишатися не можна. Тоді я поїхав. Дорога була важкою, сповненою страху. Так доїхав до Черкаської області. Що там вдома, не знаю. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться та настане мир.