Історію подано мовою оригіналу

Народилася в Снігурівці, живу тут із народження. Мені 47 років. Я нікуди не виїжджала, весь час була тут. В перший день війни перелякані були всі. Переважно були паніка і страх. 

У мене був стрес, я лежала в лікарні. Та й досі є проблеми.

Не було ні води, ні ліків, ні світла, але якось вижили. Нам привозили воду. Возив трактор у бочці, люди стояли в черзі та брали. Доньки поїхали, а я сама залишилася. Та й не було мені куди їхати. Менша донька за кордон виїжджала, щоб допомагати грошима.

Найприємніше було, звісно, коли прийшли наші. Думаю, що після війни все буде добре.