Родина Надії власними очами бачила, як росіяни руйнували Гуляполе. Залишатись вдома було небезпечно, довелось кинути все майно і виїхати до Запоріжжя

Ми з міста Гуляйполе. Наша родина: я, двоє дітей і чоловік.

Коли почалась війна, Гуляйполе обстрілювали. Росіяни зруйнували церкву, будинки. Я бачила з вікна квартири, як снаряди летіли прямо на городи,  магазини. У мене був шок. Роботу мою розбомбили, охоронці ледь втекти встигли.

АТБ працював, аптеки спочатку працювали, а потім почали зачинятись. Води не було, світла.

Зараз там взагалі нічого немає. Люди, що залишились, живуть по підвалах.

Одного дня чоловік сказав, що треба збиратись і виїжджати. Ми поїхали на евакуаційних автобусах без речей. Нас поселили у Запоріжжі в гуртожитку, давали одяг, їжу, адже ми приїхали геть без нічого. Коли потеплішало, ходили у зимовому взутті, бо не було іншого.

Я хворію, мені потрібно операцію робити, грошей у нас немає. Ми орендуємо житло, а наша квартира вдома стоїть порожня. Боляче про це думати, хочеться додому. Я допомогаю дочці з онуком, гуляю з ним. Це єдине, що відволікає від думок про проблеми.