Світла й газу у місті не стало відразу після початку війни. Дев’ятого березня почались масовані обстріли. Я весь час була вдома на четвертому поверсі у своїй квартирі. Іноді доводилось спускатись на перший поверх, а потім взагалі - перейти у підвал. Снаряди прилітали біля будинку, були влучання у під’їзд. Я не змогла зайти у свою квартиру, бо перекосило двері. 

Я була шокована: не думала, що Росія на нас нападе. Моя сестра була у Волновасі - три місяці я не знала, чи вона жива. Там були постійні обстріли. Потім сестра виїхала та вийшла на зв'язок. 

Десятого квітня я з родиною виїхала з міста, мене забрав онук. Все, що могла взяти з собою, вивезла. Зараз я живу в Запоріжжі на квартирі, сплачую тільки комунальні послуги. Добрий чоловік надав житло. Не знаю, чи доживу до перемоги. Майбутнього для себе я не бачу.