Коли почались обстріли, з чоловіком ми сиділи в підвалі. Росіяни окупували село, було страшно там перебувати. Мене шокувало, наскільки багато було окупантів. Вони ходили по селу, я боялась вийти на вулицю. Мені потрібна була термінова операція, тому мене вивезли діти.

Росіяни довго нас не пропускали через блок-пости, перевіряли документи. Людей було багато, евакуаційні колони були довгі. Так ми доїхали до Запоріжжя. Зараз залишаюсь тут. Назад повертатись я не планую, а чоловік залишився в окупації. Я п’ю заспокійливі, підтримую себе, як можу. Чекаю перемоги та молюсь щодня за військових.