Після початку війни моя родина виїхала до Польщі, а я залишався у Бахмуті. Під масованими обстрілами намагався вберегти майно та вижити. Було дуже складна, адже не було світла, води та газу. Місто руйнувалось на очах. Житло мого племінника зруйнували, тож він пів року жив у мене.
Потім снаряд прилетів у біля мого будинку, пошкодило дах та вікна, собаку розірвало на шматки.
Деякий час я жив у Часовому Яру, доглядав за господарством тещі. Ледь не загинув після прильоту снаряда. Я встиг впасти а землю. Снаряд розірвався в двадцяти метрах від мене. Потім снаряд прилетів у будинок до сусіда, він загинув на місці. Я довго не виїжджав, тому що було шкода собак, але потім виїхав у Костянтинівку. Декілька разів навідувався у Бахмут. Там дізнався, що мої сусіди – молоді хлопці – загинули. Їхні тіла залишились у під’їзді, бо поховати їх під обстрілами неможливо.
Зараз я чекаю на повернення дружини в Україну. Поїдемо кудись та будемо винаймати житло.
