Через війну мене забрали з Луганська і привезли в Щастя дідусь з бабусею по татовій лінії. Злегка пам’ятаю двір своєї бабусі по маминій лінії та двір хрещеної, вони живуть недалеко. Коли ми тільки приїхали, напевно, через місяці три почалися бойові дії і в Щасті. Це, навіть не побоюся слова «смерть», це кров, це кратери, які залишаються після мін, це вічні крики, звуки, розгубленість.
Ми ховалися в бомбосховищі від всяких пострілів, від цього всього шуму. Ми спали в бомбосховищі, напевно, дні три. Я до кінця не розуміла, що відбувається.
Мир для мене – це безтурботне небо, веселі діти, коли люди не бояться того, що з ними може щось трапиться, виходять на вулицю, веселяться і не думають про щось таке погане. Тобто в житті тільки позитив, мабуть, для мене це означає мир. Мабуть, моя велика мрія – це вирости хоча б освіченою людиною, не якоюсь там дурною дівчинкою. Освіченою, розумною та порядною людиною. Мабуть, хочу стати юристом або нотаріусом, якось перестати боятися людей.
.png "«Досі хліб привозять двічі на тиждень»")
%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F.png "«Дитина сильно злякалася, і ми поїхали»")
