Історії, які ви нам довірили
Через війну мене забрали з Луганська і привезли в Щастя дідусь з бабусею по татовій лінії. Злегка пам’ятаю двір своєї бабусі по маминій лінії та двір хрещеної, вони живуть недалеко. Коли ми тільки приїхали, напевно, через місяці три почалися бойові дії і в Щасті. Це, навіть не побоюся слова «смерть», це кров, це кратери, які залишаються після мін, це вічні крики, звуки, розгубленість.
Ми ховалися в бомбосховищі від всяких пострілів, від цього всього шуму. Ми спали в бомбосховищі, напевно, дні три. Я до кінця не розуміла, що відбувається.
Мир для мене – це безтурботне небо, веселі діти, коли люди не бояться того, що з ними може щось трапиться, виходять на вулицю, веселяться і не думають про щось таке погане. Тобто в житті тільки позитив, мабуть, для мене це означає мир. Мабуть, моя велика мрія – це вирости хоча б освіченою людиною, не якоюсь там дурною дівчинкою. Освіченою, розумною та порядною людиною. Мабуть, хочу стати юристом або нотаріусом, якось перестати боятися людей.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
