«Війна для мене – це ...»

Повне спустошення. Тривога.

Коли для вас почалася війна на Донбасі?

Коли я побачила на власні очі вибух на лівому березі. Почула вибухи. Одна справа, коли ти бачиш це по телевізору та співчуваєш, а інша — коли це бачиш наяву. Початком війни стали страйки, вихід людей на майдан.

Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?

Що робити далі. План дій.

Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?

Багато було важливих моментів. Коли ти змушений залишити свій будинок і шукати притулку, щоб уникнути влучання...

Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?

Та я намагаюся все забувати.

Ви переїхали/переїжджали через війну?

Ми виїхали до Харкова. Повернулися за рік, тому що жити не в своїй квартирі, без виделки, без ложки, без подушки... Навіть після того, як знайшли людей, які співпереживали, співчували, це однак складно.

Які зміни принесла війна у ваше життя?

Це переоцінка всього – ставлення до життя, до близьких. У цей момент всі були згуртованіші, чого не скажеш про те, як було «до» і «після». «Після» люди розслабляються.

Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут?

Змінилося абсолютно все. Коли в тебе є гроші, збираєш на ремонт, на машину, а тут з’являється страх втратити те, що ти маєш. Відбулася переоцінка абсолютно всього.

Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?

Ні, абсолютно не відчуваю. Якби вищі керівники змогли домовитися та припинити це все. Щоб припинили стріляти, щоб припинили стояти хлопці зі зброєю на кордоні, щоб повернулися додому в сім’ю, до дружин, до матерів, які чекають.

Про що ви мрієте?

Я мрію про те, щоб усі люди цієї планети були щасливі. Щоб ніхто не воював, у всіх був дах над головою, ніхто не хвилювався про завтрашній день.

Що для вас стало найціннішим і найважливішим за останні роки?

За останні роки – звичайно, здоров’я та життя близьких.

Чи змінилося ваше ставлення до життя через війну?

Так. Останнім часом роботи стало менше, скоротилися робочі місця. Люди стали виїжджати в пошуках заробітку. Усе це вплинуло. Люди звикли перебувати в стані тривоги. Але це ж ненормально.

Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?

Знаходити компроміси. Співчувати й радіти тому, що ти маєш.