«Війна для мене – це ...»
Повне спустошення. Тривога.
Коли для вас почалася війна на Донбасі?
Коли я побачила на власні очі вибух на лівому березі. Почула вибухи. Одна справа, коли ти бачиш це по телевізору та співчуваєш, а інша — коли це бачиш наяву. Початком війни стали страйки, вихід людей на майдан.
Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?
Що робити далі. План дій.
Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?
Багато було важливих моментів. Коли ти змушений залишити свій будинок і шукати притулку, щоб уникнути влучання...
Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?
Та я намагаюся все забувати.
Ви переїхали/переїжджали через війну?
Ми виїхали до Харкова. Повернулися за рік, тому що жити не в своїй квартирі, без виделки, без ложки, без подушки... Навіть після того, як знайшли людей, які співпереживали, співчували, це однак складно.
Які зміни принесла війна у ваше життя?
Це переоцінка всього – ставлення до життя, до близьких. У цей момент всі були згуртованіші, чого не скажеш про те, як було «до» і «після». «Після» люди розслабляються.
Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут?
Змінилося абсолютно все. Коли в тебе є гроші, збираєш на ремонт, на машину, а тут з’являється страх втратити те, що ти маєш. Відбулася переоцінка абсолютно всього.
Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?
Ні, абсолютно не відчуваю. Якби вищі керівники змогли домовитися та припинити це все. Щоб припинили стріляти, щоб припинили стояти хлопці зі зброєю на кордоні, щоб повернулися додому в сім’ю, до дружин, до матерів, які чекають.
Про що ви мрієте?
Я мрію про те, щоб усі люди цієї планети були щасливі. Щоб ніхто не воював, у всіх був дах над головою, ніхто не хвилювався про завтрашній день.
Що для вас стало найціннішим і найважливішим за останні роки?
За останні роки – звичайно, здоров’я та життя близьких.
Чи змінилося ваше ставлення до життя через війну?
Так. Останнім часом роботи стало менше, скоротилися робочі місця. Люди стали виїжджати в пошуках заробітку. Усе це вплинуло. Люди звикли перебувати в стані тривоги. Але це ж ненормально.
Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?
Знаходити компроміси. Співчувати й радіти тому, що ти маєш.