Серадут Анна, 9 клас, заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Торецької міської військово-цивільної адміністрації

Вчитель, що надихнув на написання — Унчуленко Валентина Степанівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Вона прийшла несподівано, не постукала у двері, а залетіла, як вихор, несучи страждання, біль та безвихідь.

Тисяча днів в боротьбі за свободу і краще майбутнє. Тисяча днів під сталевими крилами наших незламних захисників. Тисяча днів знищення інфраструктури, економіки і культури України.

Моя історія схожа на історії мільйонів нещасних дітей, які відчули на собі всі страхіття цієї безжалісної війни. Спати і прокидатись під сирени стало для всіх буденною реальністю. Покидати рідні домівки, обіймати рідних і друзів, можливо, востаннє, довелося багатьом нещасним мирним людям.

Залишившись без даху над головою та з недосяжними мріями, ми долаємо психологічні травми і намагаємось вижити в нових умовах,

не завжди комфортних для нас.

Часто думаю про рідне місто, про те, що нещодавно були думки поїхати додому, піти у школу та повернутись до свого щасливого життя.

Але коли бачу фотографії в соцмережах нашого селища, я зрозуміла, що спогади – це все, що залишилось на згадку про моє дитинство.

Я не зможу обійняти свої улюблені іграшки, поспати у ліжку та потримати речі, які важливі і дорогі серцю. Все перетворилось у попіл...

Всі говорять, що найважливіше для людини – це її життя. А скільки їх забрала ця клята війна? На війні гинуть діти, жінки, люди похилого віку. Хтось залишився без брата чи батька, або повернувся інвалідом. Цей найстрашніший злочин проти людства торкнувся всіх і залишив глибоку рану у серці кожного.

Нещодавно ми слухали розповіді прадідів про війну, а тепер можемо і самі розповісти про ці події, від яких на очах з'являються сльози.

Наші мрії і надії пов'язані тільки з бажанням жити в мирній Україні: будувати міста, бачити рідних і друзів, не боятися мріяти і втілювати їх у життя. Ми називаємось нацією незламних, бо наша сила у нашій єдності, любові до Батьківщини та вірі у найкраще майбутнє.

Тисяча днів тримаємо один одного за руку міцно. Тисяча днів підтримуємо близьких, рідних і віримо у ЗСУ. Тисяча днів плекаємо в серці відчуття незламності, нескореності і наближаємо перемогу.