Дуже страшно запам’ятала перший день війни: о п’ятій ранку прокинулася від вибуху. Діти спали, не прокинулися в перший вибух, а я дуже злякалася. 

Всі були в паніці. Шокували звуки війни, вибухи, зарево. Ми боялися навіть ходити по квартирі, діти не хотіли їсти: два дні нічого не їли і не пили.

Стали відключати світло. Не було де зняти гроші. Стояли великі черги, вистояти неможливо, в мене ще й дитина-інвалід, тому ми сиділи вдома. І пару разів на блокпосту нам дали печиво, цукор, чай - це ми їли.

Ми вирішили тікати в село до рідних. Зібрали речі і поїхали на два тижні туди з міста.

Нам допомагали виїхати - в Краматорську були волонтери. Дуже гарні волонтери. Виховані. Ставили людей в черги. Мене з дитиною-інвалідом у першу чергу посадили в евакуаційний потяг.

Страшно було тікати з дому. Залишили квартиру. Фінансово тяжко було, і психологічно. Спочатку нам допомагали волонтери-психологи, потроху ми навчилися долати стрес.

Чекаємо на перемогу. А далі буде видно.