Через війну ми примусово покинули житло в Харкові. Дитина залишила свою школу. Нас, харків'ян, бомбили. Діти тиждень спали в коридорі квартири.

Шокували вбивства мирних людей, знайомих, приятелів.

В перші дні війни в магазинах Харкова нічого майже не було. У нас не було запасів. Ми їли якусь суху їжу. Від стресу їли дуже мало.