В перший день війни ми вдома були, збиралися на роботу. Шокували прильоти поряд, але ми не постраждали. Моя хата не постраждала. Важко це згадувати. Ми знаходились тут, потім виїхали на Львівщину. Місяць побули і повернулися.

Тільки ми виїхали, і наступного дня у Краматорську трапилася трагедія на вокзалі. А ми саме звідти виїжджали.

Приємною була підтримка зі сторони військових. Вони людей підвозили, коли транспорт не приходив у селище. 

Богу дякувати, поки що все добре. Дитина в Києві, чоловік воює, а ми маємо надію, що все буде гаразд.

Чекаємо перемоги. На роботу хочеться, пенсію заробити, і онуків хочеться. Але все це тепер дуже складно.