Я мешканець Миколаївської області. Мені 41 рік. Я на деякий час їздив до родичів в гості, а практично весь час був на місці. Працюю на підприємстві. Для мене війна почалася несподівано. Зранку дізнався, що почалася війна, і життя змінилося кардинально. 

Бачив на свої очі обстріли, загибель людей. Громада наша знаходилася деякий час в зоні бойових дій, і тут було багато обстрілів, багато будинків зруйнованих. 

Найбільше шокували масові касетні обстріли житлових секторів. Важко всім людям переживати, коли розлітаються осколки, гинуть люди. Це найтяжче.

Сім’я від’їжджала на деякий час. Батьки виїжджали, тому що зі здоров’ям проблеми, а тут не було нормальних умов, перебої зі світлом. Ми працювали, займалися обороню міста, особливо в перші місяці. Зараз тримаємося. Працюємо, робимо все можливе для нашої перемоги. 

Приємно вражає мене відвага і наполегливість наших військових. Ми спілкуємося з ними часто. Допомагаємо, тому що кожен вони здійснюють справжній подвиг. Приємно що волонтери активно працюють, допомагають, і деякі люди останнє віддавали, щоб допомогти військовим.

Я хочу, щоб всі повернулися до мирного життя, щоб країна процвітала, була стабільність, люди стали щасливі.