Я був з сім'єю у м. Маріуполь. Спочатку ховалися в підвалах, а потім вже дома спали на матриці на підлозі в коридорі. Був голод, спрага і турбота за дітьми. Мене більше шокувало як хоронили людей в парку.

За водою ходили дуже далеко, стояли черзі за водою і під час обстрілу. Було дуже тяжко. У мене зникла в Маріуполі мама і брат з сім'єю. Зв'язку з ними не має і пошук нічого не приніс.

Мене дуже вразило це коли нас привезли до Запоріжжя. Особливо як нас там зустріли волонтери. До війни працював комірником. Зараз намагаюся оформитися на роботу теж комірником.