У перший день війни о четвертій ранку прилетіли ракети. Я почув вибухи.
У нас були невеликі запаси, ми живемо у власному будинку, тому не голодували. Світло зникало, газ весь час був.
Шокувало, коли прилетіло зовсім поруч. Поки сам це не відчуєш, ніколи не зрозумієш.
Ховати друзів, яких знав і поважав, і які не повернулися з війни, дуже важко.
Рідні, близькі, сусіди, колеги допомагають і словом, і ділом. Фонд Ріната Ахметова допомагає, отримуємо гуманітарну допомогу. Приємно, що нас не забувають.
Сто грамів іноді допомагає долати стрес від війни.
Сподіваюсь, що війна закінчиться чимскоріше. Щоб було мирне небо над головою, щоб онуки наші не знали і не бачили що таке війна.
