Мені 57 років, я проживав у Луганській області. У нас із першого дня обстріли були. Вода, газ, світло – це все було вимкнене. Для мене це - не перша війна. Я зробив деякі запаси їжі, води. Ми мали що їсти. Люди всі одне одному допомагали. Найбільше шокувало, коли ми ховали маму в городі. Уже з окупації я виїхав до Дніпра.

Для мене найголовніше – щоб була перемога, а потім можна буде говорити і думати про майбутнє.