Ми двічі ВПО. Перше Донецьк. Вдруге Мелітополь. Рік тому в Донецьку безвісти пропав батько. А я з дітьми провели 4 місяці в окупації.

Було складко виїхати з окупації. Було 5 спроб. Виїхали дивом практично в останню мить, коли щє був виїзд через Васильївку. Простояли 2 дні, бо не пропускали. Заплатили перевізнику 11000 грн - останні кошти. Вже не вірили, що вдасться прорватися. Потім ще 9 годин добиралися до Запоріжжя і потім шок від цін на житло, коли, вирвавшись з пекла, в тебе не має коштів, щоб зняти житло. Бо я, 3 дітей і собака лабрадор. Добре, що знайома приютила в 1 квартирі і ми спали просто на підлозі, але в теплі і безпеці

З початком окупації в Мелітополі стикнулися з голодом і нестачею їжі. І я стояла в черзі чотири години за хлібом. Продавали по 3 хлібини максимально в одні руки, бо магазини розтрощіли, а банкомати перестали працювати.