Довелося змінити розпорядок звичного життя, постійно бути на поготові виїхати у разі потреби. Вдома дзвінок о 6:00 від колеги — швидкі збори, розпач, потім зібраність, поїздка на ніч у село до мами. Залишилися на місяць у підвалі, без світла, із браком продуктів. Вистояли.

Сказали, що поїдемо на ніч до бабусі для безпеки. Потім діти самі зрозуміли все.

Коли через два дні повернулися з чоловіком у місто за речами і в черзі в аптеку, почалася стрілянина, бо російські солдати заїхали в місто на вантажівці.

Постійні стреси, головний біль, безсоння. Періодично проходимо лікування у невролога.

На початку війни був брак медикаментів і продуктів. Був спортивний костюм, у якому їхала в перший день війни — чорний. Зараз не можу його носити, викинула.