Ми залишили домівку, лишили все майно, друзів і родичів, все життя і поїхали на свій страх і ризик, рятуючи дітей. Мій чоловік, улюблений тато, пішов захищати нашу країну, діти ростуть без батька. Живемо в гуртожитку, і вже не знаємо, чи зможете повернутись додому, бо зараз там окупація, злочини, мародерство і руйнація, підірвана ГЕС.

Є страх за дітей, важко було жити з дітьми у підвалі. Виходити на вулицю і бачити, як проїжджають танки з направленим на тебе кулеметом. Страх зґвалтування дітей і себе. Шок був побачити машину розстріляну з людьми, труп чоловіка і маленьких дітей…

Ми були в оточенні, не виходили з підвалів, магазини пограбували солдати рф. Аптеки були спустошені. У дитини був нарив на щоці, бігали по сусідах, шукали антибактеріальні ліки. 

Сусіда зарізали солдати рф: 56 ножових поранень. Діти бачили труну і горем вбиту сім’ю.