Від початку війни та до середини квітня перебували вдома під обстрілами, ховались у підвалах. Діти звісно були дуже налякані пострілами. Потім переїзд у невідомість в м.Кременчук, розлука з чоловіком, скрутні умови проживання… У серпні знову переїзд в Дніпро, де наразі теж не зовсім спокійно.
Діти були відірвані від соціуму, ще й стрес від навчання онлайн, особливо молодшому сину 1-й клас дуже важко морально давався. Вагітність наприкінці квітня 2022 року була несподіваною, але радісною новиною, хоч і проходила дуже тривожно.
Шокував підрив обласної адміністрації Харкова 1 березня - тоді я точно зрозуміла, що це війна. Була нестача їжі, ліків для бабусі, корму для тварин у перші місяці. Магазини не працювали, запасів було мало.
