Я живу в Мирнограді, працюю головним бухгалтером у школі в Сергіївці, яку минулого року розбомбили. У школі працюють віддалено близько 100 людей, і я допомагаю їм із бухгалтерією, проходжу курси за міжнародними стандартами аудиту. 

Ми з чоловіком не виїжджали під час війни. Я отримую допомогу від Управління соціального захисту і від Фонду Ріната Ахметова. 

Воду доставляють раз на чотири дні, продукти є, хоч інколи складно. 

У мене цукровий діабет другого типу, але я продовжую працювати і залишатися активною.

Мені важливо, що я знайшла себе в професії — бухгалтерія та аудит. Це дає відчуття потрібності та стабільності навіть у складні часи.

Про війну думаю так: хочеться миру і стабільності. Вірю у дипломатичні перемовини і домовленості, щоб уникнути крайнощів. Мій племінник воює, брати живуть у різних містах України, у них діти і внучата. Я живу одна, чоловік цього року помер. 

Я сподіваюсь, що все буде добре, і мир прийде, а люди зможуть жити спокійно на своїй землі.